Червоний терор в Україні (1918–1920 рр.) — це масові насильницькі репресії більшовиків проти українського населення, інтелігенції, духовенства та заможних селян, спрямовані на знищення "класових ворогів" та утвердження радянської влади. Він супроводжувався жорстокими катуваннями, відправками в кронтабори, позасудовими розстрілами та терором ВУЧК, ставши інструментом тоталітарного режиму.
Терор та насильство з масовою конфіскацією приватної власності, арештами, розстрілами, примусовими роботами, примусовою мобілізацією, організацією голоду тощо, — широко застосовувалися під керівництвом Леніна після захоплення більшовиками влади восени 1917 року.
Загальна кільість жертв червоного терору за різними підрахунками становить близько 1,7 мільйонів людей.