ГУЛАГ. Страхітлива каральна система СССР
ГУЛАГ (рос. Главное управление лагерей — Головне управління таборів) — система виправничо-трудових таборів, спецпоселень та місць ув'язнення в СРСР, що діяла у 1930–1956 роках як підрозділ ОГПУ-НКВС-МВС.
Вона була інструментом політичних репресій сталінського режиму, через яку пройшли мільйони людей, а також важливим елементом примусової праці в радянській економіці.
Функції: Організація табірної системи, управління працею в'язнів (на будівництві каналів, доріг, шахт) та виконання репресивних функцій.
Мережа охоплювала всю територію СРСР, включаючи велику кількість таборів, наприклад, Соловецький табір (СЛОН).
Система функціонувала з 1930 по 1956/1959 роки, почала розпадатися після повстань в'язнів (наприклад, Норильське повстання 1953 року) та смерті Сталіна, офіційно скасована на початку 1960 року.
У період розквіту (середина 1940-х) існували сотні табірних комплексів, а через систему загалом пройшли понад 18–28 млн осіб.
Для політичних в'язнів були створені особливі місця ув'язнення («політізолятори»), а також — на початку 1920-х років — Управління Соловецьких таборів особливого призначення, що перебували у віданні органів державної безпеки ВНК — ОДПУ.
Наприкінці 1930 — початку 1940-х рр. було створено чимало спеціалізованих управлінь ГУЛАГ (Дальбуд, Гідробуд та ін.), які, використовуючи безоплатну працю численних в'язнів, звершили чимало будівництв загальносоюзного значення, серед яких зокрема — Дніпрогес, Біломорсько-Балтійський канал, Комсомольськ-на-Амур
Термін набув широкої відомості завдяки книзі Олександра Солженіцина "Архіпелаг ГУЛАГ".
ГУЛАГ став символом репресій, безправ'я та примусової праці в Радянському Союзі, через який пройшли сотні тисяч українців.
