Міжнародно-звичаєве право

Міжнародно-звичаєве право є первісною формою міжнародного права й протягом тривалого часу лишалось фактично основним джерелом міжнародного права. 

Довгий час не визнавалось самостійним джерелом міжнародного права. Лише теоретики так званої «історичної школи права», яка існувала в XIX ст., переконливо довели важливість і значення правового звичаю як джерела міжнародного права.

 Характерні ознаки міжнародного звичаєвого права:

- правові норми  міжнародного  звичаєвого права, або  міжнародні  правові  звичаї, творяться  без   прямого  наказу  з  боку  держав  чи  їх  органів;

- міжнародне  звичаєве  право  є  неписаним правом. Зрозуміло, що  норми  міжнародного  звичаєвого   права  можна  записати, але  факт  запису, тобто  матеріально ї фіксації, не  є  для  цього  права  істотним, бо  воно  діє  не  тому, що  записане, а  тому, що  воно  визнається  правом  у масовій  свідомості  й  масово  використовується.  

Міжнародне  звичаєве  право  становить  неписаний  звід  правил  поведінки, які   сформувалися  в  історії  та  яких  дотримуються  за неформальною  згодою.

Автор статті: Марко Сивий