В'ячеслав Чорновіл з жовто-блакитним прапором
В'ячеслав Чорновіл – український політик, громадський діяч, публіцист, літературний критик, народний депутат України I-III скликань (1990-1999), діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації Українського народу, політичний в'язень СРСР.
Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-90-х рр; другий голова Народного руху України (1992-1999). Герой України (2000, посмертно), кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, лауреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна (1975) та Національної премії імені Тараса Шевченка (1997).
Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.
Разом з іншими діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів.
Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один з ініціаторів створення Української Гельсінської спілки.
Кілька разів ув'язнений за «антирадянську агітацію та пропаганду» (1967-1969, 1972-1979, 1980-1988 рр.). Перебував у мордовських таборах суворого режиму та на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років.
У 1990-1992 роках – голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р.
Кандидат у Президенти України на виборах 1991 р. З 1992 року і до смерті 1999 р. – голова Народного Руху України.
З жовтня 1991 р. – Гетьман українського козацтва. З 1995 року – член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
