Нікакой України нє било в історії чєловєчєства? Розвінчуємо брехню московського диктатора
Багато з вас неодноразово чув байку самого найжорстокішого диктатора і злочинця сучасності – Владіміра Путіна, який зі свого бункера роповідав всьому світу що України нікогда нє било.
Зараз ми з вами розіб'ємо в пух і прах цю недолугу маячню та раз і назавжди закриємо рота московській гниді.
Бо історія любить факти, а вони в нас є і то дуже смістовні.
Отже, 28 січня 2003 року під час візиту президента РФ Володимира Путіна до Києва був підписаний Договір про державний кордон між двома країнами, що що визначив і зафіксував лінію кордону України і Росії на суходолі.
Україна ратифікувала угоду 20 квітня 2004 року, Російська Федерація – 22 квітня цього ж року.
Таким чином, гражданін Путін підписав документ про визнання кордонів України, тим самим автоматично визнав її унітарність і авжеж суверенітет нашої держави. Текст документу закріплений внизу цієї статті.
Отже, щось пішло не так і це вже є дуже серйозним аргументом, оскільки як я сказав вище - історія любить факти, а вони засвідчені в документах!
Поринемо трохи в минуле щоб раз і назавжди закрити рота недолугому пристаркуватому діду щодо нашої з вами країни - України, якої він не визнає на словах, проте ми ж маємо і інші історичні свідчення про те, що все, що говорить ця істота це суцільна брехня і не має жодного відношення до правди.
Отже, 18 квітня 1187 р. вперше згадано Україну в Київському літописі (за Іпатіївським списком, охоплює події від 1117 до 1198), оповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича під час походу на половців, говориться, що «за ним же Україна багато потужила» (головне фото вище).
У цьому ж літописі за 1189 р. згадується, що князь Ростислав Берладник приїхав до «України Галицької».
Київський літопис – це продовження «Повісті временних літ», складовою частиною Іпатіївського літопису. Його склали ченці Видубицького монастиря (Київ) на основі літописних зводів (чернігівського, галицького та ін.), які не збереглися.
У Галицько- Волинському літописі, під 1213, записано, що князь Данило «забрав Бресті, і Угровськ, і Верещин, і Столпье, і Комов, і всю Україну»…
Уривок із Пересопницького Євангелія (1556) в якому трапляється слово «україна»: «пришол в україни иудейския». У цьому фрагменті слово «україна» – край, межа, область (грецький варіант ‛όρια, латинський fines, слов'янський предѣлы).
В Архівах Міністерства Закордонних Справ Франції зберігається карта України, зроблена в 1572 році з наказу короля Карла IX для його брата Генриха, кн. Анжуйського. На тій карті територія по обидва боки Дніпра має надпис: «Ukraine» (Україна), захоплюючи і нинішню Харківщину, яка колись звалася Слобідською Україною. Та частина, де нині Кременчук, Єлисаветград, Катеринослав, і нижче має надпис: «Cosaques» (Козаки).
З цією картою, по давності вжитку географами назви «Україна» конкурує карта Мотіеля.
В Національній Бібліотеці Франції (в Парижі) в паперах французького купця Мотіеля є географчіна карта басейну Чорного Моря, зроблена невідомим автором. Мотіель їздив з Франції суходолом в Туреччину через Україну. Виїхав він з дому в 1580 році, а повернувся в 1582 р., пробувши в подорожі 2 роки з лишком. Ясно, що карту якою він користувався в тій подорожі було зроблено раніше 1580 року.
На цій карті територія по обидва боки Дніпра має на собі надпис: «Uckrania» (Україна). На тій території показані міста Овруч, Житомир, Київ, Каменець-Под., Полтава, Чигрин [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].
Радзивіллівстка мапа – перше картографічне джерело, де використана назва «Україна». Перше видання карти було здійснене Віллемом Блау в 1613 році.
Один із найвидатніших картографів XVII ст. – Гійом Левассер де Боплан створив перший варіант генеральної карти України в1639 році.
Ця рукописна карта «Tabula Geographica Ukrainska» (Українська географічна карта, 44,5×62,5 см, масштабу 1:1500000) міститься в рукописному атласі Ф. Гетканта. На ній відображено 275 назв населених пунктів, 80 назв річок, 4 острови, 13 порогів, 4 лісів, 2 назви морів. Нині зберігається у Військовому архіві у Стокгольмі.
Після впровадження Г. Бопланом 1635 року назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців. Карти України Г. Боплана це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву «Україна» вперше вжито для всієї української території «від Московії до Трансільванії».
Французська карта, зроблена ґеографом інженером Левассером де Бопланом протягом 1630-1648 років, а надрукована в Руані в Франції в 1650 році.
Повна карта України має у Боплана назву: «Typus Generalis Ukrainae», то-б то: «Генеральна Карта України». Ту карту видано також по частинах територій, з яких кожну надписано: »Ukrainae pars«, тобто: »Часть України«. Ось ця частина має надпис: »Ukrainae pars, quae Podolia palatinatus vulgo dicitur«, то-б то: »України частина, яка по місцевому зветься Подільським воєводством«. Галичину названо Руссією. Поділля межує з Руссією річкою Коропцем і так виходить, то частина Галичини нинішньої входила в Поділля а тому оффіціальво звалася »Частиною України« (фото вище).
Генеральна карта України – перше точне зображення українських земель у XVII столітті. Ця карта під назвою "Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis" (укр. "Загальний план Диких Полів, простіше кажучи - Україна, з прилеглими провінціями") була створена у 1648 році французьким військовим інженером Гійомом Левассером.
Карта має південну орієнтацію: південь розташований угорі аркуша, північ - внизу, схід - ліворуч, а захід - праворуч. Така орієнтація була характерною для військових карт того часу, особливо в регіонах, які зазнавали загрози з півдня.
Є однією з найдавніших і найточніших карт України доби XVII століття та першою великою західноєвропейською картою, присвяченою саме українським землям. Вона відображає 1293 об'єкти, зокрема 993 населені пункти та 153 річки, і була створена на основі астрономічних та топографічних вимірювань самого Боплана.
Спеціальна карта України Гійома Левасера де Боплана 1650 року в Ягеллонській бібліотеці в Кракові. Два зіставлені столи для неї замало – вона ширша і довша. На карті позначені і міста, і села, і монастирі, і річки, озера, дороги, шляхи, ліси, болота… Тобто, Гійом Боплан провів колосальну роботу.
Спеціальна карта України авторства Боплана та Гондіуса 1650 року. Цей примірник зберігається в бібліотеці Університету Упсали у Швеції. В світі залишилось 12 примірників Великої карти України.
Показник відстаней одиницями довжини різних країн на Спеціальній карті Боплана. Друга згори – українська «Окреніка». На карті польське, українське, німецьке, гальське (французьке), московитське та італійське мірила відстаней, причому позначено українську милю – Окреніку, яку ще називали козацькою милею. Вона має 8,35 кілометра – стільки, скільки можна було їхати конем без перепочинку.
Аркуш з назвою Спеціальної карти України Гійома де Боплана 1650 року. Цей примірник зберігається в Національній бібліотеці в Парижі.
Бопланові карти потрапили в Україну з практичних військових міркувань. У другій половині XVII ст., в період Руїни, з постійними воєнними кампаніями, без докладних («спеціальних») карт Боплана та його наслідувачів обійтися було важко», – писав в «Українській Бопланіані» відомий історик карт Ярослав Дашкевич.
На європейських картах XVII-XIX ст. дуже чітко видно написи: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків), VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Вкраїна, або Країна Козаків), D'Ukraine ou Pays Des Cosaques (Україна, або Країна Козаків), Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна, або Країна Козаків), Vcriania o Paese de Cosacchj (Вкраїна, або Країна Козаків), Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis, Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії), UKRAYNE COSACKISCHE LANDER (Україна козацька земля), Ucrania Cosaccorum (Україна Козацька), Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки), Pays des Cosaqyes (Країна (земля) Козаків), Pays des Cosaqyes Ukraine (Країна (земля) Козаків Україна), Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski (Дике Поле, або Земля Запорозьких Козаків), Terr. Cosaccorum zaporoviensium (Земля Козаків запорозьких), Territ Cosaccorum Zaporoviensium (Земля Козаків Запорозьких), Cosaques Zaporiski (Козаки Запорозькі), Cosaques Сzaporowski (Козаки Запорозькі), Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі), Cosaques Saporowi (Козаки Запорозькі), Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки), Dniepri Kosak (Дніпровські Козаки), Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські), Cosakes de Saporoski (Козаки Запорозькі), Kosaken Ukrainiichen (Козаки Українські), Kosaken Tshernomoricen (Козаки Чорноморські), Human Cosaks (Уманські Козаки), Kozaków Humańskich y Zaporohowskich (Козаків Уманських та Запорозьких), Saporoskiaja Sieza (Запорозька Січ), Osady Zaporohowcow (території Запорозькі), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки), Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські).
Власне починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XVIII ст. Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків.
В Національній Бібліотеці (Париж. – А. Б.) зберігаються дві географічні карти: одна з 1641 року, перевидана в Римі в 1678 р., (фото вище), а друга з 1657 р., перевидана в Римі в 1688 році (фото нижче). Авторами їх були італійські географи: першої Сансона (французький географ та картограф Нікола Сансон. – А. Б.), а другої Корнетті.
На обох картах територія України має на собі надпис: «Ukraina o Paese de Cosacchi» (Україна або Земля Козаків). Ця територія займає обидва боки Дніпра з Волинею, Поліссям, Галичиною. Назви Русі або Россії – немає. Московія названа «Moscovia» [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].
Нікола Сансон (батько Гійома Сансона) є першим європейським картографом, який на карті 1641 р. ототожнив Україну з Козаками «Vcraіna o Paese de Cosacchі» (Україна або Країна Козаків), а Гійом Сансон вже на карті 1672 р. «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків) позначив на картуші (назві мапи) Україну саме як «Країна (земля) Козаків».
1655 р. Нікола Сансон (Nicholas Sanson)."Estats De La Couronne De Pologne ou sont les Royaume de Pologne, Duches et Provinces De Prusse, Cuiave, Mazovie, Russie Noire &c Duches De Lithuanie, Volynie Podolie &c. De L'Ukraine &c . . . 1655" ("Карта Польського королівства...").
Карта Клааса Янсзона Вісшера. "Totius Regni Hungariae...".(Amsterdam, 1657 рік).
1660-ті рр. Вільгельм Пфан (Wilhelm Pfann). "Vkraine" ("Україна").
1663 р. Нікола Сансон (Nicholas Sanson)."Estats De La Couronne De Pologne ou sont les Royaume de Pologne, Duches et Provinces De Prusse, Cuiave, Mazovie, Russie Noire &c Duches De Lithuanie, Volynie Podolie &c. De L'Ukraine &c . . . 1655" ("Карта Польського королівства...").
1665 р. Нікола Сансон (Nicholas Sanson). "Haute Volhynie, ou Palatinat de Lusuc; tire de la Grande Carte d'Ukrain" («Волинь, т.з. Луцькі землі; частина Великої карти України»).
1665 р. Нікола Сансон (Nicholas Sanson). "Tartarie Europeenne ou Petite Tartari ou sont Les Tartares, Du Crim, ou de Perecop" ("Татарія, Україна - держава козаків, Московія та Польща").
1665 р. Фрагмент карти.
1665 р. Нікола Сансон (Nicholas Sanson). «BASSE VOLHYNIE, ou PALATINAT DE KIOW, tiré entierement de la grade Ukraine du Sr. le Vasseur de Beauplan» («Нижня Волинь, Україна»).
1665 р. Нікола Сансон . «Haute Podolie ou palatinat de Kamieniec tirée entièrem. de la gr. Ukranie du Sr. le Vasseur de Beauplan, par le Sr. Sanson» («Поділля, Україна»).
1666 рік. Карта П’єра Дюваля (Pierre Duval). "Les Royaumes du Nort ou Sont principalement les Estats de la Couronne de Pologne…".
1670 р. Гійом Левассер де Боплан та Ян Блау. «UKRAINAE PARS, Quae Kiovia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Київське воєводство).
1670 р. Гійом Левассер де Боплан та Ян Блау. «UKRAINAE PARS, QVAЕ BARCLAVIA PALATINATUS Vulgo dicitur» (Частина України, Брацлавське воєводство).
1670 р. Гійом Левассер де Боплан та Ян Блау. «UKRAINAE PARS, Quae Podolia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Подільське воєводство).
1670 р. Гійом Левассер де Боплан та Ян Блау. «UKRAINAE PARS, QVAЕ POKUTIA Vulgo dictur» (Частина України, Покуття).
1670 р. «Ukrainae Pars Quae Barclavia Palatinatus Vuglo dictur» («Українські землі, Брацлавщина»).
1670 р. Карло Алард. «Polonia magni ducatus Lithuania…» («Польща, Литва і Україна в складі Речі Посполитої»).
1670 р. Ян Блау. «Частина України, Брацлавське воєводство» («UKRAINÆ Pars Qvae Braclavia Palatinatus Vulgo Dicitur Per Guil Joan Blaeu») (Amsterdam, 1670 р.).
Карта Гійома Сансона 1672 р.(Карта Московії). Центральне Правобережжя та Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Vkraine ou Pays des Cosaques).
Карта Юбера Жайо - копія на оригінальну карту Гійома Сансона 1672 року, яку до речі Путін та голова конституційного суду рф Зорькін так уважно роздивлялися і висловили свою тезу про те, що на тій карті немає України.
Дивимось уважно збільшений фрагмент цієї карти і...
О чудо, на карті чітко написано: «Vcraine Pays Des Cosaques». Більше того, також на карті чітко зображені кордони десятків держав, захоплених москвою: князівств Володимирського, Рязанського, Воротинського, Смоленського, Ржевського, Тверського, Новгородського, Білозерського, Вологодського, Ростовського, й десятків інших герцогств і князівств. А також багато інших територій, які точно мають історичні підстави на самовизначення. Зокрема, Інгрія (де нині розташованй Санкт-Петербург) та Карелія – на той час землі у складі Шведського королівства, а також Велика Тартарія — держава на схід від Уральських гір.
Цікавим є ще один історичний факт, який розбиває в дим міф про Україну як про окраїну чогось там:
На карті Жайо є ще одна схожа назва «Оcraina» (в жовтій рамці) – вона відповідає тому, що ми знаємо як Слобожанщину та частково землям донських козаків. До речі, на думку картографа Жайо, до цієї території входили не тільки Чугуєв (сучасна Харківська область), а й місто Білгород, яке зараз стало центром опору режиму Путіна в самій Росії.
Це все говорить про дике делетанство і невігластво кремлівських чиновників!
