Геральдика не бреше. Наш прапор жовто-блакитний
Жовто-блакитний прапор
В 1918-го році на території України з'явилося два прапори: жовто-синій і перевернутий синьо-жовтий.
Скинувши Центральну Раду, монархіст Скоропадський узаконив перевернутий прапор як символ своєї революції.
В ОУН-УПА прапори теж були різними, але в результаті було затверджено синьо-жовтий, як і зараз, згідно з Конституцією.
Скільки ж часу ми носитимемо перевернутий прапор України?
Жовто-синій – наш справжній прапор! Золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця і взагалі Вищу Духовність. Синє ж — це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння, сподіваючись, що вони не зловживатимуть нею. Тлумачення про синє небо та золоті ниви, прийняте зараз, — не просто примітивне, це спроба торжества Зла.
Творчий директор громадського об'єднання «Освітлена Україна» Анатолій Міцкан вважає, що насправді кольори нашого прапора здавна символізують дві головні стихії природи та людського буття – вогонь (жовтий колір) та воду (синій). Логічно припустити, що лише поєднання «жовтий – зверху, синій – знизу» відображає вічну симетрію – божественну гармонію цих стихій. Інакше ж, якщо розмістити їх навпаки, це означатиме порушення світопорядку, катастрофу, за якої вода гасить вогонь…
Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли колись трипільці за часів грандіозного переселення народів із Північного Причорномор'я за три тисячоліття до н. е., зокрема й до Індії, де вона збереглася донині у первісному вигляді. Ця країна буквально вся прикрашена таким поєднанням кольорів. Але там ви ніде не побачите, щоб синє домінувало над жовтим. (До речі, порядок розміщення квітів рівнозначний порядку розміщення складів у словах. Наприклад, відомо, що РА - це древній бог Сонця. Звідси - радість, веселка, світанок, розквіт, рости. Але якщо "ра" стоїть у другому складі, то виходить "кара", "зграя", "вмирати", "Мара" - в давньоруській і буддиській мііології - злий дух, втілення смерті, «маразм» (від грец. marasmos – виснаження, занепад) – згасання псих. діяльності людини, що супроводжується загальним виснаженням, обумовлене атрофією кори головного мозку, в соц.-політичному житті - стан безсилля, апатії, застою; нездатність до конструктивної діяльності…..).
Київські русичі поклонялися Сонцю. Тотемом усіх індоарійців був сокіл, що «падає з сонця». Індоарійці поклонялися Сонцю і шанували сокола, нібито посланого на землю сонцем. Звідси - самоназва скіфів: сколоти (соколоти). І самоназва тих індоарійських племен, що стали проникати в Західну Європу, починаючи з 13 століття до н. Від цього тотему походить і етнонім слов'яни (соколов'яни). Тотем Рюриковичів – пікіруючий сокіл. Тотем вікінгів - чорний ворон, що дивиться вгору. Тому Рюрік не міг бути вікінгом апріорі.
Князя Володимира називали "Червоним сонечком" не тому, що він нагадував сонце, а тому, що Сонце було центральним елементом на його прапорах. Русичі поклонялися Сонцю — і тому жовті й червоні кольори Сонця були головними кольорами дохристиянської символіки Русі.
Той самий Лев на гербі міста Львова (і в княжих іменах) взявся там не тому, що по околицях міста колись бігали леви, а тому що Лев — древній символ бога Сонця (Мітри у персів, богів Сонця Дажбога-Хорса-Ярили - у слов'ян). І Київ у 980 році був відвойований князем Володимиром фактично від варягів під прапорами сонячних богів — Даждьбога та Хорса, і у Києві було відновлено владу слов'ян. (Чому князь Володимир відмовився від дохристиянських богів – це тема окремої розмови). Пропоную ознайомитися з кваліфікованим дослідженням цієї теми, чиє резюме однозначно-вичерпно відповідає на запитання, яким бути Державному прапору України - синьо-жовтим або все-таки жовто-синім.
Якось ще на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному творчому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб у самостійній Україні, що тільки виникла, перш за все змінили розміщення кольорів на головному державному символі — синьо–жовтому прапорі. Мовляв, якщо він і надалі залишатиметься таким самим, то під цим поєднанням кольорів на країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, нарешті, крах. Адже синє зверху та жовте знизу, за словами художниці, утворюють гексаграму «Пі». А це, згідно з класичною китайською Книзою змін «І-цзін», — одна з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: «Будьте пильними та передбачливими. Не беріться ні за одну важливу справу, тому що вона швидше не справдиться, ніж справдиться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без жодних підстав сваритеся з друзями». Тоді як зворотне розташування кольорів, коли жовте розташоване вгорі, а синє - внизу, утворює зовсім іншу гексаграму "Тай", яка означає: "Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток».
Однак Л. Кравчук, якого поети-нардепи переконали, що синьо-жовтий прапор символізує мирне небо та золоту українську пшеницю під ним, тоді пожартував: що корисно, мовляв, для китайця, то для українця — смерть і навпаки. А шкода. Бо, як бачимо, китайська художниця, схоже, мала рацію, принаймні 20-річна історія нашої незалежності продемонструвала як у політичному, так і в соціально-економічному житті держави саме те, від чого застерігала Мао.
Словом, «перевернутість» нашого прапора, яка спотворює езотеричну сутність символу, дуже швидко далася взнаки в Україні. Жаль також, що радянські поети (екс-комуністи), які тоді були головними радниками президента з питань державного будівництва, не знали або не хотіли знати що означає символіка кольорів українського прапора. Вони ніби не знали, що революція 1917-го року в Києві, українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни та на Чорноморському флоті відбувалися також і під жовто-блакитними прапорами. Під жовто-синім прапором йшли у бій українські юнаки під Крутами.
Колишній голова Генерального секретаріату Володимир Винниченко згодом писав: «…Ми рішуче нічого не міняли в суті тої державності, що була за часів Тимчасового уряду… строго по порядку розміщення кольорів зверху донизу). Але в 1991 році країні нав'язали синьо-жовтий прапор, не винісши питання прапора на всенародне обговорення, не знайшовши часу ні людям розповісти, ні самим зрозуміти, що ж означають насправді кольори на прапорі. Деякі історики вважають, що жовто-блакитний прапор було затверджено головою Центральної Ради Михайлом Грушевським, а перевернув його проросійський гетьман Скоропадський.
Зараз експерти ламають списи у суперечках, чи було перевертання прапора чи ні, а якщо було — то чому?
Припускають, що на ухвалення такого рішення вплинув синьо-жовтий прапор ЗУНР, ідеологи якої, очевидно, формували державну символіку за принципом «аби не так, як у поляків», у яких світла (біла) смуга розміщена на національному прапорі вгорі. А може, Павло Скоропадський, скинувши Центральну Раду, просто перевернув прапор, аби символічно ознаменувати переворот?
Як би там не було, але на селянському з'їзді Скоропадський представив перевернутий прапор і пояснив: синє це небо, а жовте - поля пшениці.
Це уявлення панує й досі, мовляв, українці є хліборобською нацією, тому її природним символом є синьо-жовтий прапор. Але в законах геральдики там такого поняття, як пшениця, немає взагалі.
Жовтий колір – це колір золота, вогню, Сонця. І він не може бути знизу. Про неприродність, небезпеку поєднання синього кольору над жовтим, окрім згаданої китайською художницею книги «І-цзін» (до речі, ще не було жодного випадку, щоб пророцтва з цієї книги не збувалися), є свідчення тлумачення значення кольорів та їх комбінацій також з інших потаємних джерел. Скажімо, давню емблему створення світу з хаосу та боротьби, та єдності двох протилежних принципів у східній філософії, відомої як «Ян-Інь», передають саме цими кольорами. Жовте, чи золоте, Ян означає «світло, тепло, активність, чоловічий принцип, сонце». Натомість синє Інь символізує темряву, холод, землю, небо (сфера), пасивність, жіночий елемент, місяць. Що ж буває, коли земне та пасивне домінує (тобто розміщено зверху) над небесним та активним, мабуть, пояснювати зайве. З історії добре відомо, що відбувалося з тими справами, рухами, країнами, які тривали, виникали, розвивалися під знаком такого неприродного поєднання цих кольорів. Вони наче заздалегідь були запрограмовані на невдачу. Або візьмемо Фен-шуй. За цією традицією, розміщення синього (воля) над жовтим (мудрість) означає «Закон занепаду», тобто. прогресуючу деградацію, нещастя, хаос. Тоді як зворотне поєднання фарб – жовте над синім – означає гармонійне поєднання Неба та Землі, чоловічого та жіночого, сильного та гнучкого, що обіцяє розвиток, добробут, щастя.
З сакральної точки зору жовтий колір означає активний, творчий, сонячно-вогняний, духовно-божественний початок, а блакитний — пасивний, вологий, консервативний, який потребує активізації та одухотворення.
Зображення на прапорі синього над жовтим свідчить, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним. Ця думка суперечить природному стану Всесвіту і є руйнівним. Під таким прапором держава запрограмована не на розвиток, а на занепад. Про це сповіщає і арійська традиція. Дослідники стверджують, що духовний вождь величного арійства Рама обрав своїм сакральним символом жовто-синій штандарт, бо він означає гармонійне поєднання небесного вогню (РА) та земної речовини (МА). Це також демонструє природну перевагу (золоте, жовте) над матерією (блакитне, синє). Тоді як розташування фарб з точністю до навпаки, крім іншого, ще й спотворює святе ім'я Рама на Мара (привид, привид, або ж і зомбі, по-сучасному).
Ідеолог концепції «Переходу–IV» та редактор однойменного журналу Ігор Каганець каже, що «нинішній синьо–жовтий державний прапор України не обіцяє їй нічого доброго, оскільки декларує перекручене домінування пасивної матерії над активним духом, хоча, треба сказати, він точно відповідає нинішньому тимчасовому становищу деградації та духовної темряви в Україні». А спричинило такий стан якраз прийняття спотвореного символу замість правильного.
Власне, і за православними канонами іконописання, які відомі ще з Візантії, золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця, німб Бога-Сина і взагалі Вищу Духовність. Синє ж — це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння, сподіваючись, що вони не зловживатимуть нею. Але ми бачимо, як користуються цим даром люди, а також знаємо, куди завела безвідповідальна свобода колишнього командира небесного воїнства на ім'я Денниця, що більш відомий як Люцифер.
За правилами геральдики, прапори зазвичай утворюють на основі гербів, які виникли раніше, ніж прапори, тому колір верхньої лінії полотнища диктує колір самого знака, а нижньої — гербового поля. Якщо герб, наприклад, Польщі — це білий орел на червоному тлі, відповідно і прапор біло-червоний, герб Німеччини, який вона успадкувала від Священної Римської імперії німецької нації - чорний орел на золотому тлі, звідси на німецькому прапорі зверху саме чорна смуга. Тому якщо герб України — жовтий тризуб на синьому полі (або навіть якщо взяти герб Галицько-Волинського князівства — золотий лев на синьому тлі), то й прапор має бути однозначно жовто-синім.
«Жовто-блакитні наші прапори» — це саме про такий прапор йдеться у відомій пісні. Нинішній прапор України — синьо-жовтий, тому що верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня — жовтою (допоміжний колір). Відповідно, згідно із законами геральдики, на державному гербі має зображуватись синій тризуб на жовтому фоні. Однак насправді ми маємо жовтий тризуб на блакитному тлі. Але тоді головний, жовтий колір має бути вгорі нашого прапора, а не навпаки.
Світова філософська, політологічна та соціологічна думка не надто багато уваги приділяє питанню символів. І не дивно, бо сучасне людство як цивілізація споживання це так зване суспільство знаків, а знаки відрізняються від символів так само, як, скажімо, літера – від живого звуку, що вона позначає.
Відомий сучасний сербський філософ Светислав Басара, який досить серйозно ставиться до порушеного питання, вважає, що «символ це така річ, без якої дійсність є неповноцінною. Це своєрідні обмінні пункти, через які енергія вищої реальності закінчується світ явищ… А неправильна інтерпретація символу має, так би мовити, корозійний вплив на дійсність». Цікаво б у цьому ключі розглянути прапори інших держав та подивитися, образно кажучи, яку дійсність вони відбивають. Впадає в око, наприклад, що в тих державах, які на своїх прапорах зберегли традиційні символи, наприклад, хрест (як у Швейцарії, скандинавських країнах, у Великій Британії), реалії набагато кращі, ніж там, де обрали на роль національної символіки пентаграми та інші інфернальні символи. Скажімо, зараз одне з перших місць у світі за рівнем життя займає Норвегія, на державному прапорі якої зображено біло-синій хрест на червоному тлі.
Серед останніх країн за цим показником — Мозамбік, чиєю символікою є схрещені мотики та автомат Калашнікова на тлі жовтої пентаграми. Можна сказати: це тому, що Норвегія багата на корисні копалини, а Мозамбік зруйнований суспільними війнами. Але насправді все могло бути інакше: спочатку вибрали символи (відповідно хрест і автомат Калашнікова), а вже потім як наслідок комусь дісталися розквіт, а комусь — постійні військові конфлікти.
