Нюрнберзький процес
Нюрнберзький процес — міжнародний судовий процес, який проводився альянтами проти представників Третього Рейху за підготовку та здійснення вторгнень в інші країни та інші злочини під час Другої світової війни.
Між 1939 і 1945 роками нацистська Німеччина захопила багато країн Європи, у результаті спричинила 27 мільйонів смертей лише в Радянському Союзі.
Пропозиції щодо того, як покарати переможених нацистських лідерів, варіювалися від показового суду (Радянський Союз) до розстрілів без судочинства (Велика Британія).
У 1945 році Велика Британія, Радянський Союз, Сполучені Штати та Франція домовилися скликати в Нюрнберзі спільний суд, юридичним документом якого стала Нюрнберзька хартія. У період із 20 листопада 1945 року до 1 жовтня 1946 року Міжнародний воєнний трибунал (МВТ) судив 22 найважливішого з живих керівників нацистської Німеччини в політичній, військовій та економічній сферах, а також шість німецьких організацій.
Метою процесу було не лише засудити підсудних, а й зібрати незаперечні докази злочинів нацистів, подати урок історії переможеним німцям та делегітимізувати традиційну німецьку еліту.
В свій захист, підсудні заперечували свою провину до скоєння масових воєнних злочинів: вони намагались довести, що армії та уряд країн антигітлерівської коаліції поводили себе аналогічним чином, і що повну відповідальність за всі злочини, санкціоновані владою Рейху, несли Адольф Гітлер, Генріх Гіммлер та Райнгард Гейдріх, які на той момент уже були мертвими. Пудсудні також стверджували, що не були повністю проінформовані або абсолютно не знали про злочини та про їхні маштаби.
Більшості підсудних також висунули звинувачення у військових злочинах, злочини проти людства та систематичні вбивства мільйонів євреїв під час Голокосту. США провели ще дванадцять судових процесів проти злочинців нижчого рівня, що фокусувався більше на Голокості.
Список підсудних
Первинний список було сформовано у такому вигляді:
Герман Герінг — рейхсмаршал, головнокомандувач військово-повітряними силами Німеччини
Рудольф Гесс — заступник Гітлера по керівництву Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії
Йоахім фон Ріббентроп — міністр іноземних справ нацистської Німеччини
Вільгельм Кейтель — начальник штабу Верховного головнокомандування військовими силами Німеччини
Роберт Лей — голова Трудового фронту
Ернст Кальтенбруннер — керівник РСХА
Альфред Розенберг — один з головних ідеологів нацизму, рейхсміністр у справах Східних територій
Ганс Франк — голова окупованої Польщі
Вільгельм Фрік — міністр внутрішніх справ Рейху
Юліус Штрайхер — гауляйтер, головний редактор газети «Штурмовик»
Вальтер Функ — міністр економіки після Шахта
Ялмар Шахт — імперський міністр економіки перед війною
Густав Крупп — голова концерну «Фрідріх Крупп»
Карл Деніц — грос-адмірал флоту Третього Рейху, головнокомандувач військово-морського флоту Німеччини, після смерті Гітлера і згідно з його заповітом — президент Німеччини
Еріх Редер — головнокомандувач ВМФ
Бальдур фон Ширах — голова Гітлерюгенду, гауляйтер Відня
Фріц Заукель — керівник трудових депортацій у Рейх з окупованих територій
Альфред Йодль — начальник штабу оперативного керівництва
Мартін Борман — голова партійної канцелярії, звинувачувався заочно
Франц фон Папен — канцлер Німеччини до Гітлера, посол в Австрії та Туреччині
Артур Зейсс-Інкварт — канцлер Австрії, згодом імперський комісар окупованої Голландії
Альберт Шпеер — імперський міністр озброєнь
Константін фон Нойрат — в перші роки правління Гітлера міністр іноземних справ, потім намісник в протектораті Богемії і Моравії (Чехія)
Ганс Фріче — керівник відділу друку і радіо у міністерстві пропаганди.
18 жовтня 1945 року обвинувальний висновок було вручено Міжнародному воєнному трибуналу і через його секретаріат передано кожному обвинуваченому.
Ще до початку судового процесу 25 листопада 1945 в камері наклав на себе руки голова Трудового фронту Роберт Лей. Густава Круппа визнано невиліковно хворим, і справу щодо нього припинено до суду.
Інші обвинувачені постали перед судом.
Хід процесу
Згідно з Лондонською угодою Міжнародний воєнний трибунал сформований на паритетних засадах з представників чотирьох держав.
Члени трибуналу
від СРСР: заступник голови Верховного Суду СРСР генерал-майор юстиції Іона Нікітченко.
від США: колишній генеральний прокурор США Френсіс Біддл.
від Великої Британії: головний суддя, лорд Джеффрі Лоуренс.
від Франції: професор кримінального права Доннедьє де Вабр.
Кожна з 4-х країн скерувала на процес своїх головних обвинувачувачів, їхніх заступників та помічників:
від СРСР: генеральний прокурор УРСР Роман Руденко.
від США: суддя Верховного суду США Роберт Джексон.
від Великої Британії: Хартлі Шоукрос
від Франції: Франсуа де Ментон, який у перші дні процесу був відсутній і його заміняв Шарль Дюбост, а потім замість Ментона був призначений Шампентьє де Ріб.
Всього проведено 216 судових слухань. Головував представник Великої Британії Джеффрі Лоуренс. Була представлена низка доказів, серед них вперше — так звані «секретні протоколи» до пакту Молотова — Ріббентропа.
Звинувачення
Плани нацистської партії:
Використання нацистського контролю для агресії проти іноземних держав.
Агресивні дії проти Австрії і Чехословаччини.
Напад на Польщу.
Агресивна війна проти всього світу (1939—1941).
Вторгнення Німеччини на територію СРСР
Агресивна війна проти США.
Злочини проти миру:
Всі звинувачувані та різні інші особи протягом ряду років до 8 травня 1945 року брали участь у плануванні, підготовці, розв'язанні та веденні агресивних воєн, які також були війнами, що порушують міжнародні договори, угоди та зобов'язання.
Воєнні злочини:
Вбивства і жорстоке поводження з цивільним населенням на окупованих територіях і у відкритому морі.
Вивезення цивільного населення з окупованих територій у рабство та для інших цілей.
Вбивства та жорстоке поводження з військовополоненими та військовослужбовцями країн, з якими Німеччина перебувала в стані війни, а також з особами, що знаходилися в плаванні у відкритому морі.
Безцільне руйнування великих і малих міст і сіл, спустошення, не виправдані воєнною необхідністю.
Германізація окупованих територій.
Злочини проти людяності:
Звинувачувані проводили політику переслідування, репресій та знищення ворогів нацизму. Нацисти кидали в тюрми людей без судового процесу, переслідували їх, принижували, перетворювали на рабів, піддавали тортурам, вбивали їх.
Вирок
Міжнародний воєнний трибунал засудив:
до смертної кари через повішення: Герінга, Ріббентропа, Кейтеля, Кальтенбруннера, Розенберга, Франка, Фріка, Штрайхера, Заукеля, Зейсс-Інкварта, Бормана (заочно), Йодля.
До довічного ув'язнення: Гесса, Функа, Редера.
До 20 років тюремного ув'язнення: Шираха, Шпеера.
До 15 років тюремного ув'язнення: Нейрата.
До 10 років тюремного ув'язнення: Дьониця.
Виправдані: Фріче, Папен, Шахт.
