Загальна декларація прав людини
Загальна декларація прав людини — міжнародна угода, прийнята резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року в Парижі.
Документ став результатом безпосереднього досвіду Другої світової війни і представляє перше глобальне вираження невід'ємних прав, які мають усі люди на землі.
Декларація була розроблена Комісією з правлюдини, яку очолила відома правозахисниця та делегат ООН від США Елеонора Рузвельт. Комісія складалася з 18 членів різних національностей та політичних поглядів, тому що, як передбачалося, членство в комісії мало представляти все людство.
Правова основа декларації базується на визнанні гідності всіх людей, рівності їхніх прав, що є необхідною передумовою свободи, справедливості та загального миру. Декларація проголошує, що права і свободи людини не можуть бути обмежені за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політ. переконань, національного або соціального походження, майнового стану.
Перекладена 375 мовами, «Загальна декларація прав людини» разом з прийнятими в 1966 році «Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародним пактом про громадянські та політичні права» іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.
Складається з 30 статей, що лягли в основу наступних міжнародних договорів, регіональних документів із прав людини, а також національних конституцій.
Читати або скачати повний текст документу можна у вкладці нижче:
